Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог файлів
Легенди рідного краю
|
[ Викачати з сервера (4.76 Mb)
]
| 19.10.2015, 17:58 |
| Новицький НВК І-ІІІ ступенів
вул.. Черняхівського, 1, Шепетівського р-н., с. Новичі, 30437, тел. 21-230
e-mail: novichi76@mail.ru Код ЄДРПОУ
Леонець Галина Анатоліївна
14 років
Новицький НВК І-ІІІ ступенів
Обласний конкурс
„ Легенди нашого краю”
Номінація „Топоніміка. Гідрологія”
Вступ
Щоб по - справжньому пізнати свій народ та інші народи, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру.
Мене завжди цікавила історія свого рідного села Мальованка, що в Шепетівському районі. Тому я почала вивчати краєзнавчі матеріали. Їх виявилося недостатьньо в нашому краєзнавчому музеї. Тому я почала збирати їх сама. Спочатку ознайомилася з архівними документами Великої Волині, опрацювала додаткову літературу і з’ясувала, що набагато цікавіше досліджувати історію краю за свідченням очевидців, яких, на жаль, з кожним роком стає все менше і менше. Адже їх спогади – це жива історія, не спотворена модою на політику та історію на замовлення. Особливу допомогу мені надали жителі села: Сіваківський Іван Аполонович, Войнарівська Леонтина , моя прабабуся Муравська Олена, Мазуркевич Марія Адольфівна , подружжя Базелюків: Олександр Степанович, Анна Станіславівна.
У центрі мого дослідження була історія походження села, його назви, звичаїв, культури, природного різноманіття.
Отже, поки є в нас можливості, необхідно по частинках збирати свою маленьку історію, щоб створити уяву про історію велику, поповнити її більш конкретними матеріалами. Я вважаю, що детальні дослідження окремих населених пунктів дають дуже важливий матеріал для загального сприйняття історії нашої держави.
Історичний контекст назви села Мальованка
Село Мальованка, що на Шепетівщині, розкинулося серед багатою своєю історією пралісу і є частиною українського Полісся. Захищене віковими лісами, болотами, село має своєрідні риси традиційно – побутової культури, яка формувалася під певним впливом багатовікового спілкування з представниками різних народів (чехів, німців, поляків, євреїв), що в різний час поселилися тут.
Cело Мальованка , як свідчать архівні документи, засноване в 1884-1886 роках із числа людей, що скуповлювали вільні землі. Землі були мало придатними до ріллі, тому задешево скуплялися вільними людьми, які хотіли господарювати. Це були в основному німецькі колоністи, чехи, поляки, євреї, які займалися скотарством, відкривали гончарні, цегельні, займалися продажем лісу. Першими колоністами були брати Альберт і Раймонд Дауси.
В 30 – х роказ 20 століття у період масової колективізації Шепетівський округ був прикордонною територією. Депортація з прикордонної зони майже всіх колоністів призвела до ліквідації хуторів.
Як адміністративно – територіальна одиниця село сформувалося в 1939 році, в період масової колективізації. А до цього існувало як поселення, яке складалося з безлічі хуторів. Донині збереглися топонімічні назви цих хуторів: Гурмин, Рипищі, Третяки, Гойкове, Кут, Дякове та ін. Так зараз урочища Гурмин, Лунійка, Генералка належать с. Поляни, Рипищі с. Новичі, Агнішовка належить с. Хролин, а Третяки, Кут – до Травлина. У 1922 році було запропоновано народним комісаром Шепетівки утворити село. Ревкомом були складені списки жителів і окреслена територія села.
Отже, важливим фактором, що вплинув на формування широкої сітки хутірських поселень в другій половині XIX, були поселення іноземних колоністів, зокрема, німецьких, польських, чеських. Ці поселення дещо відрізнялися між собою від українських сіл, що внесло певну своєрідність у характер формування хутірської сітки даної території села.
Так, німецькі, польські, чеські, єврейські імігранти сприяли розвитку ремесел в селі, в організації сільськогосподарського виробництва. В спогадах людей відмічається суворий спосіб життя колоністів, зразкове ведення сільського господарства, збереження своїх звичаїв, культури. І хоча жили вони в невеликих родинних хуторах, але в процесі проживання вони все більше асимілювалися з українським населенням .
Культура і побут села Мальованка формувалася в тісному переплетінні двох релігій – православної і католицької. Не маючи культових споруд, жителі села зберегли всі релігійні традиції святкувань.
Від чого ж пішла назва села Мальованки?
Легенда І.
Назва села „Мальованка”
Назва „Мальованка” була найбільш вживаною щодо цього лісового села. Назва села відображає фольклорні і соціальні мотиви. Тому здавна обросла легендами.
Так, за однією з легенд, колись в селі була православна церква, яка знаходилася на хуторі Дякове ( назва місцини залишилася до цих пір. Вона знаходиться на північ від села Мальованки, неподалік села Савичі), яка була побудована з червоного дерева. Та в силу природніх катаклізмів щезла під землю, і тепер на цьому місці знаходиться болото. Ще й зараз з глухого болота чується булькотіння, як тихий стогін потоплених людей. У лісових нетрях Пожарниці ( місцина біля Дякового, де внаслідок пожежі колись було знищено величезні масиви лісу) є невеличке озерце, яке мальованчани називали безоднею, бо дна не можна дістати. І з нього часто линуть звуки, які нагадують зойки людей. Можливо, тут дійсно існувало поселення, брала початок велика річка. Свідченням того є болотистий брід, що розділяє Мальованку від Конотопу.
У 1954 році під час промислового добування торфу в урочищі Ревні, за свідченнями Базелюка Олександра Степановича, Муравської Олени Мар’янівни, робітники викопували залишки весел, човнів, будівельні матеріали з дуба, вироби з заліза: сокири, серпи. Все це свідчить про те, що тут було стародавнє поселення. Можливо, була глибока річка. Адже і зараз з болотистих місць Мальованки беруть свій початок річки Цвітоха і притоки річки Случ.
Штучні озера на місці торфовищ поблизу с.Мальованка
Легенда ІІ.
Назва села „Мальованка”
За іншою версією, „ Мальованою хатою” називали контору, яка займалася продажем лісу. Німці Даус, Осфальд, Зигмунд Брейкіс, Фішер займалися продажем лісу, були дуже заможними людьми. Будинок контори був дуже ошатним, ніде в окрузі нічого подібного не було. Покрівля будинку була виготовлена з червоної черепиці, яку й виготовляли підприємливі німці з прекрасної червоної глини, якої в окрузі великі поклади. Тому на запитання ”Куди їдете?”, селяни відповідали : „До Мальованої хати”.
Легенда ІІІ.
Назва села „Мальованка”
Але найбільш вірогідною є версія про „мальований глиняний посуд”, який виготовляли 12 найкращих гончарів села.
Як свідчать перекази старожителів села Сіваківського Івана, Войнарівської Леонтини, Мазуркевич Марії Адольфівни, непридатна для ріллі піщана земля, але багата на глину, каолін вона стала джерелом життя для ремісників. Вони виготовляли посуд, черепицю, цеглу. Так, в селі мали цегельні майстри – ремісники: поляки - Лісецький, Козловський, брати Кв’ятківські. Відомими в селі були гончарні Кусківських, Білєцьких, Годлєвських, Чернієвських, Яроцького. Гончарні вироби цих ремісницьких родин користувалися великим попитом в навколишніх селах. В музеї села є зібрані зразки посуду: глечики, макітри, горнятка, полумиски... Моя бабуся до цих пір цідить молоко в глиняний глечик, бо у ньому, як вона стверджує, молоко смачніше.
В Мальованці , як показали дослідження науковців, є і лікувальні сапонітові глини з радіопротекторними властивостями.
Широко в селі займалися переробкою деревини. Кожен господар намагався мати стельмашню, де виготовляли вози з деревяними колесами. Багато людей мали майстерні з виготовлення дверей, вікон, домашньої утварі: столів, стільців, дерев’яних ліжок. Всі ці речі прикрашалися різьбою по дереву. Поширеним було лозоплетіння : з рокити плелися дитячі колиски, кошики для збирання збіжжя, стільці.
Не менш загадковими є назви колишніх хуторів, урочищ , місцин: Ревні, Пожарниця, Гойкове, Дякове, Рипищі, Агнішовка, Третяки та ін.
Урочище „Ревні”
Урочище „Ревні ” знаходиться у півнвчно – західній частині природоохоронного ландшафтного парку „Мальованка”. Це в основному заболочена місцина, оточена з усіх боків мішаним лісом. Обводнені ділянки болота густо порослі очеретом та рогозою, чагарниками. Основна частина болота непрохідна. Тільки після промислового добування торфу у цьому болоті у 50-х роках 20 століття була створена прохідна дамба через болото.
Здавна мальованчани ходили сюди по журавлину, якої тут вдосталь.
Назва „ревні” походить від дієслова „ревти”. Наші предки розповідають легенду про те , що у давнину тут було русло повноводної річки, де вода аж ревла, розмиваючи береги і знищуючи все на своєму шляху.
Журавлина на болотистій місцині урочища „Ревні”
Урочище „Рипищі”
Урочище „Рипищі ” знаходиться у південній частині природоохоронного ландшафтного парку „Мальованка”., між селами Мальованка і Новичі. Тут розташовані болотисті луки, з багатою рослинністю . На болотистих ділянках лук переважають різні види осок, очерет звичайний. Саме назва „Рипищі” походить від назви „осока, яка аж рипить під ногами”. Мальованчани здавна використовували широколисту осоку для виготовлення сніпків для покрівлі хат, господарських будівель.
Урочище „Річка Широка”
У південно – західній частині села знаходиться річка Широка , на якій у давнину стояв великий водяний млин, господарем якого був якийсь Роман. „Романів місток” і нині допомагає селянам перебратися на другий берег річки , перевезти з лісу деревину; часто його використовують грибники і мисливці за чорницею. Сучасна річка Широка - це система болотистих лугів, які плавно переходять один в один і простягаються на захід від села Мальованка і простягаються до сіл Савичі і Купино. Навіть у посушливе літо водна артерія ніколи не пересихає.
Урочище «Гойкові лози»
У північно – західній частині села Мальованки знаходиться урочище «Гойкові лози». Назва його походить від прізвища господаря цих земель в давнину – єврея Гойка, який займався продажем лісу і виробництвом цегли і черепиці, якою покривали дахи будинків місцеві жителі. Сьогодні – це практично мало -прохідні ліси з густо порослими лозовими чагарниками, рокитними насадженнями, болотистими лугами. Через це урочище проходить дорога на Савичі і Купино
Очеретяні заплави біля села Мальованка
Висновок
Сукупність топонімічних назв села Мальованка, що в Шепетівському районі Хмельницької області , риси традиційної матеріальної і духовної культури населення села дають підставу вважати село Мальованку унікальною пам’яткою своєрідної географії , історії і культури поліського краю.
Немає кінця – краю людському пізнанню ...
Не викликає сумніву те, що людина, яка цікавиться історією свого рідного краю, пізнає його перлини культури, буде цінувати й у майбутньому це невмируще джерело.
|
|
Категорія: Мої файли | Додав: Nik
|
| Переглядів: 323 | Завантажень: 5
| Рейтинг: 2.0/1 |
|
|
